Одним із методів підвищення зносостійкості деталей машин і механізмів є плазмове напилення. Цим методом наносяться металеві та неметалеві покриття на різні поверхні виробів з метою підвищення їхніх фізико-механічних властивостей.
Під час плазмового напилення використовується енергія низькотемпературної плазми. Електрична дуга, що горить між катодом і анодом, нагріває плазмоутворюючий газ (азот, аргон, гелій, водень тощо) до температури 10 000…50 000 °С. Стержневий або дротовий матеріал подається в зону низькотемпературної плазми. Наближаючись до неї, він розплавляється і наноситься на заздалегідь підготовлену поверхню. Швидкість польоту частинок напилюваного матеріалу залежить від швидкості витікання плазмового потоку і становить приблизно 200 м/с.
Завдяки високим температурам і швидкості польоту частинок створюються щільні покриття (пористість 2…3%). Під час плазмового напилення відбувається незначне нагрівання основного матеріалу (до 200…300 °С), що є дуже важливим, оскільки виключається деформація деталей і зберігається незмінною структура основного матеріалу.